Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/61

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Несподівано Шпілевський, щось згадавши, проказав до товариша:

— Пригадуєш, як були в Еспанії, правда ж, отак?..

— Еге… — згодився той.

— Де саме були? — запитав я.

— В Барселоні. Ми з ним,— кивнув головою Шпілевський на товариша, — на бій биків ходили дивитись… Яке гидке видовище!.. Одного бик розтоптав. Всі як навіжені!.. О-опле- ски! У них бої — краща розвага. Мерзота!..

Моряк аж скривився.

…Ноги відпочили, можна рушати й назад.

— Ну, морячки, віддавати кінці будемо? — запитав Шпілевський і легко підвівся на ноги.

У вагоні, їдучи назад, він запитав, чи не шкодую я, що пристав до гурту.

— Навпаки, не знаю, як віддячити, ви ж чудесний гід, — відповів я з подякою. — Признайтесь, півсвіта бачили?

Он з того виходу йшли поневолені, полонені, засуджені на смерть.

— Де там… — поскромничав він і, помовчавши трохи, порадив:

— Ви в Генуї обов'язково підіть огляньте міський