— Красота пароплав. Давно на нього мітив. Я в такий рейс на „Желябові“ ходив. Не рейс, а страждання! Як хитне хвиля, то ми й на бік. А цьому шторм — одна втіха!
— Цікаві порти будуть?
— Ого, ще й які цікаві! — оживився моряк. — А то, гляди, ще і в Сінгапур зайдемо. Якщо зайдемо — обов'язково в ботанічний сад поїдьте! Джунглі!.. Ма-вп — як комашні!..
Пробили склянки.
Шпіль виструнчився, допалив похапцем цигарку, побажавши доброї ночі, з підстрибом полетів на вахту.
За кілька хвилин ми почули його соковитий, упевнений голос:
— Єсть — так держати!
На пароплаві ніхто не вмів так голосно й басовито відповідати на команду капітана або штурмана, як Шпіль.
Цікавий дід буде в онуків Шпілевського. Він зможе розповісти їм про моря й океани, про страшні бурі, шторми й тайфуни, про береги Африки, Америки, про відомі й маловідомі, великі й мізерні порти всього світу. Зимового вечора дід згадає: старий, занедбаний Стамбул, Смірну, Пірей, Афіни з руїнами Акрополю, охайну Катанью, уславлений Неаполь, озброєну Мальту, старезний Рим, романтичну Венецію, Тріесто, Геную — батьківщину Колумба, пригноблений Алжір, оспіваний Марсель, Барселону, Валенсію, фортецю Гібралтар, неспокійну Біскайську затоку, вугільний Кардіф, вогкий, сірий Лондон, механізований Гамбург, чистенький, тихий Штетін, скелястоподібний Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Сан-Франціско, Хокодату, Камчатку, Владивосток, Шанхай, Гонконг, Формозу, вічнозелений Сінгапур, Сабанг, Коломбо, Аден, порти Перської затоки, поневолений Перім, Суез, Суезький канал, Порт-Саід, Яфу, Александрію…
Знаменитий дід буде з тов. Шпілевського, не дід, а географічна енциклопедія!
