Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/68

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вода вже перелітала через палубу, змітаючи все на своїй дорозі.

Вранці величезна океанська хвиля залила палубу. Це була перша ознака урагану. Барометр став швидко падати. У вахтенному журналі вже відчувалася тривога:

8 годин. Шторм перейшов в ураган, — барометр падає, пурга застилає горизонт, палубу заливає вода. Вона збиває бочки й десятками жене в море. Хвилі ламають двері й люки в приміщеннях на кормі. Машина робить перебої, гвинт оголяється, параплав абсолютно не відчуває стерна.

13 годин. Обрій трохи прояснився — побачили ліворуч, за 2–2½ милі Константинопільську пливучку, але зараз же пурга знову заслала горизонт.

Велетенська хвиля підняла пароплав і кинула вперед. Залізний корпус „Томпа“ відчув сильний струс. Затріщали дерев'яні приміщення. Пароплав поринав під воду. Блідий штурман тремтячою рукою вписав до журналу:

Пароплав терпить аварію. Висота хвилі сягає 40 футів. 15 год. 40 хв. побачили за носом берег, дали повний хід назад. 15 год. 42 хв. ураганом пороплав викинуло на мілину.

До штурманської вбіг капітан, силкуючись перекричати шум бурі:

— Пливучка зірвана! Занесена в море! Телеграфувати СОС!

За хвилину з радіорубки „Томпа“ понеслося тривожне: „СОС пароплав „Томп“ біля берегів на камені“.

8 чоловіка з екіпажу лежали, важко покалічені предметами, що зривала хвиля. Капітан та його помічники були на мостику, даючи по черзі тривожні сигнали. Навколо бушувала хуга. Хвилі трощили все, що траплялося на дорозі.