Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/70

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Знесилений боротьбою, штурман ледве стояв на ногах і вже відверто записував у вахтенному журналі:

Становище пароплава загрозливе. При даному стані можлива загибель всієї команди. Починаємо відправляти на берег в першу чергу хворих.

10 год. 10 хв. з допомогою рятувального леєра відправили важко пораненого Маджугінського, потім висадили тяжко хворих: Старко, Діхтярьова та Біценко. Останніми пароплав лишили: старший помічник Кушнаренко і матрос Зіма. На пароплаві лишились: капітан, радист, старший механік, кочегар Сліпчук і другий та третій помічники.

В кінці дня штурман помітив, що хвилі стали слабшати і полегшено зітхнув. Наступного дня записи у вахтенному журналі були вже радісніші й спокійніші.

Вівторок 5 лютого на мілині біля Босфору.

З 7 години ранку брижі поступово меншають; вітер стихає; вода як у першому, так і в другому трюмі солодко-солона, густа, як сироп.

Прибув представник Радторгфлоту, погода щогодини кращає.

Другого дня брижі спали, вітер ущух, і капітан дав наказа частині команди знову повернутись на борт і взятись лагодити вантаж, стріли та лебідки. Лише 8 чоловіка — тяжкопоранені — лишилось на березі. Почали лагодити насамперед подачу буксира, щоб знятися з мілини, потім заходилися випомповувати воду з трюмів, але помпи не могли взяти солодко-солоного сиропу.

Невдовзі з Босфору вийшов рятувальний пароплав „Семпер-Паратус“ та капітан катера, щоб спільно розробити план рятування. Домовились, що рятувальне судно промиє канал, а команда впорядкує палубу, вантаж і лебідки. Цілий день промивали канал. Вночі рятувальне судно почало виходити із промитого каналу, але раптом вітер змінив напрямок і в морі з'явились загрозливі баранці. Рятувальне судно застопорило машину й несподівано підняло шлюпку, потім