віддали буксирні троси і „Семпер-Паратус“ поспішив до Босфору. Телеграфом його запитали:
— В чому справа?
Капітан судна відповів:
— Не почну роботи, аж доки не покращає погода.
Знову мчав шторм. Команда квапливо латала порвані брезенти.
Восьмибальні хвилі знов штурмували палубу і „Томп“ почав битись об камені.
О 12 годині 8 лютого завихоріла така хуга, що не можна було пройти палубою: всі снасті, корпус, люки вкрилися товстим шаром криги. Цілу добу бушував шторм і лише ранком другого дня море потроху почало заспокоюватись.
Тоді підійшов на рейд „Семпер-Паратус“. З його корми подали сталевий дріт, щоб стягти „Томп“ з мілини. Але судно, намагаючись увійти в старий канал, згубило якір, віддало всі кінці и пішло на рейд, не почавши промивати канал.
Як тільки з'являлись загрозливі баранці, „Семпер-Паратус“ неухильно тікав у Босфор.
Аж 11 лютого, коли встановилась добра погода, радіом повідомили капітана рятувального судна, що він спокійно може вийти в море. Капітан відповів, що він негайно вийде з Босфору. Але це була тільки обіцянка. „Семпер-Паратус“ не вийшов і другого дня, хоч надіслав другу телеграму, що незабаром прибуде. Очевидно, сміливий капітан „Семпер-Паратуса“ ошвартувався в якомусь затишному Стамбульському ресторані. Аж другого дня пароплав вийшов з Босфору. Передали, що представник Радторгфлоту привіз із Стамбулу харчі й теплу одежу. Всі підбадьорились. Та в кінці дня знову з'явились ознаки шторму. Знову „Томп“ почало кидати на камені. І знов у вахтенному журналі з явилися тривожні рядки:
|
Лопнула труба на обох казанах. Надіслали повідомлення в Одесу й Константинопіль, що гасимо казани. Знову хвилі заливають трюми й палубу. Пароплав здригається від сильних ударів хвилі. |
