Кара — звільнення. Кара — цілком заслужена.
Спершу звертають провину один на одного.
— Я ж будив тебе, казав: „На вахту, Чинов, іди“ — гарячиться Муха.
— Ти мене будив?! — дивується Чинов.
— Будив!
— Якби будив, я б на вахті стояв!
Вони довго сваряться і кінець-кінцем Муха спокійно зауважує:
— Послухай, один біс — обох наладять, піди скажи, що ти винен, то тебе одного тільки звільнять. Піди, дурню…
Чинов мовчки з хвилину роздумує, а потім прямує до капітана. За ним слідом Муха.
— Товариш, капітане… Муха мене будив… — починає він плутано. Капітан мовчки слухає Чинова і, зрозумівши, куди той хилить, припиняє:
— Цей номер не пройде. Добре, Муха, ти його будив, але яке ж ти мав право піти з вахти, не передавши її другому?
— Я ж його будив… — бурчить Муха. Чинов бачить, що справа не вигорає і враз ображається.
— Ти мене будив?!
Знову починається палкий діалог. Зрозумівши, що ніякі махінації не допоможуть, хлопці, лаючись, ідуть до старшого помічника по розрахунок.
Берегові дні вимагали подвоєної пильності й уваги.
Нарешті, трюми вщерть заповнені дошками. Їх починають запинати брезентом. Палуба вільна.
До верхівки щогли злітає відхідний прапор — темносинє полотнище з білим квадратом у центрі.
Перший гудок. До капітана підбігає голова артілі вантажників і несміливо заявляє:
— Товаришу капітане, у нас соцзмагання. Просимо, дай папірець, що ми працювали… добре.
В усіх неполадках, правду кажучи, найменш винні вантажники; у них просто немає досвіду, немає добрих керівників-фахівців.
Капітан хвилинку вагається, а потім пише папірця.
— Слухай, кацо, — згодом звертається він до грузина, подаючи довідку,— я отут пишу, що ви старанно, сумлінна працювали і я од команди приношу вам подяку, але пишу:
