Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/103

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шина щораз більше вимагала від селян робіт і заводила тяжчу й тяжчу панщину. Нарід почав бунтувати.

На чолі невдоволених став Петрик Іваненко. Він був канцелярист у ґенеральній канцелярії, але покинув свій уряд, перейшов на Січ і почав підмовляти запорожців до боротьби зі старшиною. Він нарікав на дуків-багачів, що позабирали собі великі маєтности, що знущаються над бідними селянами, вважають їх за своїх невільників, мало що не запрягають їх у плуги. Казав, що все те старшина робить із намови москалів, щоб люди знемагалися від тяжкого підданства, та щоб лекше можна їх було поневолити й завести на Україні московські порядки . Таксамо з ненавистю він виступав проти поляків, пригадував, як то козаків топили в воді, поливали на морозі водою, варили в окропі, садили на палі… Він радив, за прикладом Богдана Хмельницького, не вірити ні полякам, ні москалям, а злучитися з татарами й добути собі волю. Петрик Іваненко приєднав до себе запорожців, дістав військову підмогу від татар і почав війну проти багатої старшини й міщан. Але в війні йому не пощастило: в поході його військо розбито, він сам поляг, зарубаний у бою.

Старшина була дуже розлючена на селян за той бунт. Полковники, сотники, а то й багаті козаки почали самі на свою руку переслідувати повстанців і жорстоко їх карати.

Але гетьман Мазепа на такі знущання не дозволив: він видав універсал, з дорученням, щоб такі безправні кари залишити, та щоб кожний віддавав свою справу до розгляду судам. Він заборонив теж накладати на селян занадто тяжкі ро-