Гетьман на це сказав: — Я знаю, які їх пляни. Вони хочуть мене зробити князем, усю старшину бажають знищити, міста наші позабирати собі й понасаджувати тут своїх воєвод. А як наші спротивляться їм, то вони мають думку попереганяти всіх за Волгу. Україну заселять своїми московськими людьми.
Тоді вся старшина почала просити Мазепу, щоб визволив Україну з московської неволі.
— Що дня — казали вони, — молимо Бога за душу Богдана Хмельницького, що визволив нас із лядської неволі, уважай, гетьмане, щоб діти наші не проклинали твоєї памяти, як ти залишиш народ у такому ярмі!
Мазепа цілим серцем любив Україну й бажав урятувати її від сумної долі. Він рішився підняти війну на Московщину.
Тоді з царем Петром воював шведський король Карло XII. Мазепа почав із королем переговорювати, чи не прислав би він і українцям свого війська на поміч. Шведський король пристав на це охоче, але дуже поспішився з допомогою й попсував все діло. Він не чекав, поки Мазепа добре приготовиться до війни, але зараз пішов походом на Україну. Гетьман мав при собі тільки кілька тисяч війська, инші полки були далеко поза Україною, в московських походах, — з тим невеликим військом не було надії перемогти Москву. Але Мазепа промовив до козаків:
— Браття, настав великий час. Покористуємося великою нагодою, віддячимо москалям за їх
