Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/109

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

дві сторони готовилися до головного бою. Цар Петро по всій Україні розсилав свої письма проти Мазепи, називав його зрадником і закликав народ, щоб не лучився з ним. В багатьох місцях темні люди послухали царських слів, кидали зброю й переходили до москалів. При Мазепі залишився тільки невеликий гурт вірної старшини й запорожці.

Цар Петро зібрав велику силу війська й заняв місто Полтаву. Мазепа разом зі шведами хотіли добувати це місто; так прийшло до головного бою під Полтавою 8. липня 1709. р. Вранці-рано рушили українські і шведські війська до наступу. День був вітряний; вітер ніс просто в очі війську степову куряву. Москалі мали ліпші становища на підвищеному місці й почали сильно стріляти. У шведських рядах зчинилася метушня. Король Карло, сам ранений, казав нести себе до війська. Але москалі вдарили тоді так сильно, що шведи мусіли уступати. Почався безладний відступ, — битва була програна…

Битва під Полтавою — це був кінець самостійности України. Гетьман Мазепа по цій сумній поразці разом зі старшиною й запорожцями мусів утікати з України. Він переїхав до Молдави, що була під турецьким пануванням. Але тут залишили його сили. Він тяжко занедужав і вмер 1709. року. Похоронили його в Ґалаці (тепер у Румунії), але його могила не збереглася…

Перше зруйнування Січі.

Страшно мстився цар Петро на українцях за їх повстання. Гетьманську столицю Батурин московські війська дико зруйнували. Напали на без­-