Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Козак — слово татарське, значить: юнак, молодець. Від того, що козаки жили на Запорожжі або Низу, їх називали запорожцями або низовими козаками. Перші згадки про козаків маємо коло 1500. р.

Запорозька Січ.

Зпочатку козаки се були самі міщани й селяни. Але згодом до них почали прилучатися бідніші шляхтичі, а далі йшли на Запорожжя й могутні пани, що шукали небезпек і хотіли навчитися хоробрости й витривалости.

Серед козаків був на Запорожжі і князь Дмитро Вишневецький. Це був чоловік багатий, мав на Волині біля Вишнівця декілька сіл, але покинув своє майно й пішов козакувати. Козаки не мали тоді постійної оселі й переходили з місця на місце, і раз тут, раз де инде нападали на татар. Вишневецький був досвідний воївник, бачив, що така боротьба не дуже шкодить татарам, і що, щоб справді перемогти орду, до того треба мати добре військо й хочби одну твердиню до оборони в часі татарського нападу. Вишневецький зібрав найсміливіших козаків, дав їм добру зброю й подався з ними на остров Малу Хортицю.

Це був невеличкий острівець, але високий, скелистий, добрий до оборони. В найвищій частині острова, над самим берегом, князь Дмитро визначив місце на твердиню. Козаки повикопували кругом глибокі рови й землю з них повикидали на вали, на кілька метрів заввишки. На валах били частокіл, клали деревяні зруби й уставляли помости під гармати. Вихід зробили лише один, широ-