Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/110

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

боронне місто, людей рубали й кололи, що кров струмками плила по вулицях, грабили майно, нищили будинки, накінець підпалили город так, що він згорів увесь, залишилася тільки одна хатина. По всіх містах і селах порозходилися москалі шукати »зрадників-мазепинців« (так звали прихильників Мазепи), вязнили людей, катували, карали на смерть.

Найбільший гнів царя стягло на себе Запорожжя за те, що воно стало по боці Мазепи. Велике московське військо пішло на Січ 1709. р. Хоч у Січі козаків було небагато, вони не хотіли піддатися на московський заклик і кинули до води московського посла. Боротьба була дуже завзята. Полягло багато москалів, але й немало запорожців.

Москалі були б і не здобули Січі, але один зрадник козак, що знав усі переходи до Січі, підступом увів московське військо до твердині. Запорожці мусіли здатися, їх було не цілих три сотні, москалі половину їх повибивали на місці.

Січ москалі зруйнували й поставили сторожу, щоб козаки тут не поселилися. Але останки запорожців перенеслися на инше місце, спершу на річку Камянку, потім над Дніпровий Лиман коло Олешок. Незабаром Січ знову стала велика й сильна.