Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

міністрів, щоб наглядав над гетьманськими справами і з України робив московський край. Цар далі нищив українські полки далекими походами й важкими роботами на каналах, на Україну посилав що раз більше й більше москалів. Уже й на козацьких полковників назначували москалів. Але Скоропадський не тратив надії на кращу будуччину України й нишком поволі порядкував усе на добро українського народу.

Щоб не дати цареві знищити дорешти Україну, гетьман поїхав до Петербургу. Цар приняв його неласкаво й заявив, що на Україні буде заведений уряд на московський лад, Малоросійська Колєґія: всі українські справи козаки мають вести разом із москалями. Скоропадський побачив, що цар має твердий намір знищити цілком гетьманщину. Він цим так зажурився, що заслаб і, як вернувся з дороги, вмер у своїй столиці, у Глухові.

Козаки владили йому величаві похорони. Наперед ішли два відділи пішого війська. Старшина мала рамена поперевязувані чорними стрічками. Довбуші били в тарабани, покриті сукном, так що голос добувався глухий; труби жалісно грали. За військом несли прапор і хоругву гетьманську, спущену вниз до землі. Далі їхали на конях два козаки, поперебирані за лицарів у зброї й шоломах; шаблі держали за вістря. За ними вели три коні поприбирані, але без їздців, потім знов їхали два лицарі, таксамо прибрані. Духовенство, священики й діякони йшли парами. Далі несли булаву й бунчук, пообвязувані чорним серпанком. Домовину з тілом гетьмана несли на марах гетьманські слуги й гайдуки; окремо їхав похоронний віз, оббитий чорним сукном, запряжений шістьма кіньми,