Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/119

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
XII. КІНЕЦЬ КОЗАЧЧИНИ.
Лад на Гетьманщині.

Лівобережна Україна або Гетьманщина складалася тоді з 10 полків: київського, чернигівського, стародубського, ніженського, переяславського, прилуцького, лубенського, гадяцького, миргородського й полтавського. Гряниці її йшли на заході дещо за Дніпро, на сході до Дінця, на півночі за Іпуть, на півдні коло річки Орелі.

Гетьманщина була — земля гарна й багата На півночі простягалися великі ліси, на півдні широкі степи. Нарід займався найбільше хліборобством. Земля була така буйна й родюча, що ніколи не було недостатку хліба. Всюди були розведені гарні сади, що давали людям велику користь; у деяких околицях садили тютюн. Багато було лук і лугів; там паслися табуни коней, воли, корови й вівці. Дуже розвинулася була на Україні годівля овець; із вовни робили сукно і прегарні килими. Багато худоби продавали за гряницю, в Московщину, в Німеччину. По річках і ставах була сила всякої риби, по лісах можна було проживитися з ловів, з пасічництва, з лісових робіт. Гетьманщина мала тоді більш ніж чотири міліони людей.

Уряди на Україні були такі, як здавна, і тільки де в чому змінилися.