якої справи скликав раду, й питався, яка думка товариства. Тоді промовляли спершу старші, потім і козаки, і накінець усі окликами давали знати, як хочуть вирішити справу.
На раді відбувався й вибір нового гетьмана. Старий гетьман, що через неміч або старечий вік не хотів довше гетьманувати, скликав раду і зрікався свого уряду: на килим, застелений посеред військового кола, складав свої відзнаки — булаву́ й бунчук. Тоді старшина і старі заслужені козаки, що мали повагу між товариством, подавали ймена кандидатів на гетьманський уряд. Козаки криком давали знати, кого хочуть мати за гетьмана. Вибраний гетьман зпочатку відмовлявся, говорив, що він негідний того уряду, просив, щоб вибрали кого иншого; але козаки криком силували його вибір приняти. Тоді він дякував товариству й обіцяв добре правити, шанувати запорозькі закони. Козаки витали його згоду окликами й оплесками та кидали шапки вгору; старшина вручала йому гетьманські відзнаки.
Гетьман мав дуже сильну владу, непослушних міг карати навіть смертю.
Що-року на весну на Січі приймали до війська нових козаків. Хто мав охоту стати козаком, опоряджував човен, набирав усяких припасів і плив Дніпром на Низ. Кошовий відбував перегляд цих добровольців. Хто виявився нездатний до війська, того відсилали додому; але його припаси лишалися на Січі. Придатних до воєнної служби записували в реєстер, себто спис війська.
