Польські королі були невдоволені, що козаки заклали собі на Запорожжі свою державу й воюють із татарами й турками. На Запорожжя тікало багато селян-кріпаків, що не хотіли робити панщини; через те шляхті не ставало робітника. Козацькі походи на Крим і на Чорне море стягали на Польщу гнів турецького султана.
Щоб здержати запорожців від походів на море, польський король проголосив, що кожний козак може нанятися до королівського війська, дістане за це платню, одяг і утримання. Зголосилося 500 козаків, і поляки записали їх у один спис або реєстер. Цих козаків називали реєстровими або городовими, бо вони жили по города́х (містах). Їм не вільно було ходити на море й воювати з татарами без дозволу короля, вони мали жити на місці, яке їм назначили польські полководці.
Пізніше число реєстрових козаків збільшили до 6000 і поділили на шість полків: черкаський, канівський, корсунський, чигиринський, білоцерківський і переяславський. У Терехтемирові був військовий шпиталь, скарбівниця й місце, де сходилися ради. Але запорожців було десять разів
