і скрізь перемагають. Сагайдачний помер від рани, яку дістав у хотінськім поході; все своє майно записав на українські школи в Києві й у Львові. По Сагайдачнім були гетьманами Олифер Голуб, Михайло Дорошенко й инші.
Незабаром по смерти Сагайдачного знову почалися війни з поляками. Війська козацького було тепер більше, воно мало ліпший воєнний досвід, то й боротьба йшла гарніше.
1625. р. велике польське військо вирушило проти козаків над Дніпро. Козаки окопалися на врочищі Ведмежі Лози біля Курукового озера (на проти Кремінчука). Це було давнє городище на горбку серед болот і багна. Козаки уставили табор із возів у кілька рядів, укріпили його окопами й валами. Довкола по хащах, гаях, лозах, над річками поуставляли сторожі й засідки. Гетьманував тоді Марко Жмайло. Польська кіннота великою силою вдарила на табор. Але козаки приняли їх зза табору вогнем із рушниць, инші повискакували з засідок і почали острілювати ворога з боків. Багато тоді польських вояків повбивали, инших поранили, мало не погиб і сам польський гетьман Конєцпольський.
Дальші наступи були такі самі невдатні. Поляки мусіли миритися. Згодилися на те, що козацьке реєстрове військо матиме 6000 людей, та що йому полишать давню самоуправу.
1630. р. козаки знову зчинили повстання проти поляків. Причиною війни було те, що шляхет-
