Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Повстання 1635–1638. р.

По переяславській війні поляки бажали перешкодити козацьким повстанням і побудували біля Дніпрових порогів великий замок, Кодак. У замку поставили сильну сторожу, й вона пильнувала, щоб ні один козак не важився переїхати Дніпром на Запорожжя. Запорожці з ненавистю дивилися на цю твердиню й задумали її зруйнувати. Зробив це Іван Сулима. Він був старий вояк, бував у далеких походах на морі, в одній морській битві добув турецьку ґалєру й подарував її римському папі — за це папа дав йому свій золотий портрет. Сулима вертався влітку 1635. р. з моря з ватагою козаків і темної ночі підступив під Кодак. Користаючи з того, що сторожа спала, козаки по драбинах увірвалися до замку, повибивали вояків і спалили та зруйнували замок. Пізніше Сулима ховався на однім острові на Дніпрі, але його віднайшли, самі товариші його видали. Його завезли до Варшави й там зрубали йому голову, тіло почвертували так, як Наливайка, й повивішували на рогах міських мурів.

Але козаччина не втихомирилася. 1637. р. знов зірвав повстання Павло Михнович або Павлюк. Він порозсилав по Придніпрянщині універсали, вказував на зневаги, що терплять козаки, і закликав усіх до війни. Зібрав він до сорок тисяч війська. Ішли до нього люди з усіх сторін, з чим хто мав: з рушницями, списами, косами, сокирами. До першої битви дійшло під Кумейками над річкою Россю. Козаки йшли справно табором, у шість рядів возів, напереді шість гармат, усередині дві, ззаду теж дві; військо було поділене на полки