ського воєводів, семигородського князя, з Австрії, Венеції й ин.
Чигирин був тоді найславніший город на всю Україну.
Але в обороні української держави треба було вести ще далі війни з поляками. В Польщі вмер тоді король Володислав. Нового короля ще не було, і в краю правила сама шляхта.
Польські пани рішили далі боротися з козаками й до ведення війни йменували трьох полководців. Один із них розумів воєнне ремесло, але був дуже старий і немічний, другий був учений у латинських школах та не вмів воювати, третій був занадто молодий на полководця. Хмельницький назвав їх коротко: »перина, латина, дитина«.
Пани вибиралися на війну, як на весілля, в гарних повозах, вели з собою багато служби, везли вози повні всякого добра. Хмельницький заступив їм дорогу під Пилявцями на Волині, й 23. вересня 1648. р. ударив на польський табор. Тоді на шляхту прийшов такий страх, що і старшина й військо почали втікати, мов божевільні. Ніхто не хотів слухати наказів, кожний дбав тільки про те, щоб найтися як найдалі від грізних запорожців. Три начальні полководці побігли перші. На місці лишився великий табор, повний усякого багатства й роскоші, гармати, намети, вози, дорогі килими, футра й убрання, шаблі оправлені в золото, рушниці, сідла, всякі присмаки, печені й варені, меди, вина, — все те забрали козаки.
— Добре, добре пани вибрались на весілля й бенкет на славу завдали: тільки кошту багато
