Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

положили, сто тисяч скарбу промарнували, — так співали козаки.

Запорожці добули знову славу. Їх вороги вкрилися вічним соромом.

В Галичині й на Холмщині.

Зпід Пилявців гетьман Хмельницький пішов до Галичини. З захопленням витали козаків мешканці Галицької землі. Вже триста літ минуло, як Галичина дісталася під чужу владу, мало хто вже й знав, що тут були свої володарі, ніхто й не мав надії, що може вернутися своя держава. Аж тут несподівано ввійшли українські війська! Всі кинулися до повстання, — селяни, міщани, духовенство, навіть та частина шляхти, що залишилася була вірна українському народові. З сіл виганяли панів, по містах убивали польських урядовців, скрізь заводили козацьку владу з отаманами й сотниками.

Найбільше вславився в цій війні Семен Височан. Він був шляхтич, але здавна не любив польських панів і воював із панськими урядовцями. Тепер він обняв провід над селянським повстанням на Покутті за Дністром. Біля нього зібралося пятнацять тисяч війська, Височан поназначував полковників, сотників, отаманів, мав свої гармати, хоругви, військову музику. Свої відділи посилав на всі сторони й завдав панам великі шкоди.

Богдан Хмельницький облягав Львів, але не хотів нищити міста, де було багато українських міщан, приняв від міста окуп і пішов далі на північ, у Холмщину, в ту нещасливу землю, що найбільше терпіла від чужої шляхти. Тут він спинився під