Польська шляхта не думала дотримувати умов зборівського миру. Шкода їй було гарної України, великих маєтків і достатків, безжурного панування. Тай і на Україні народ був невдоволений миром і тим, що за Случем лишилася шляхетська влада й панщина. І так у недовгому часі знову почалася війна.
Польські полководці зібрали нове військо на українській гряниці. Брацлавським полковником був тоді Данило Ничай, хоробрий і відважний лицар. Він порозставляв сторожу по всіх гряничних городах, сам перебував у Краснім і пильно уважав, що роблять поляки. Але польський гетьман Каліновський несподівано перейшов гряницю й напав на Красне. Ничай справляв тоді бенкет із товаришами. Та як дізнався, що йдуть поляки, хопив шаблю, сів на коня й кинувся на ворогів. Міщани хотіли його спинити, бо поляків ішла велика сила. Але полковник скрикнув:
— Що, я, Ничай, маю звідси утікати, свою службу козацьку ногами топтати, свою славу козацьку марне потеряти?
Почалася завзята битва на вулицях міста. Поляг тоді полковий хоружий, поцілений ку-
