лею, — Ничай хопив сам прапор у свої руки і в першім ряді боровся з поляками. На його очах погиб його рідний брат. Поляки зайшли козаків із другого боку, конечно хотіли взяти полковника живим у неволю. Та Ничай, хоч ранений, не давався, рубав шаблею кругом себе, так, що гори ворожих трупів покрили вулицю. Нарешті його поцілили з рушниці, і славний лицар упав мертвий із коня.
Богдан Хмельницький вирушив тоді з запорозьким військом і з татарами на поляків. На західній гряниці Волині під Берестечком козаки стали табором і окопалися валами. Почалася битва 20. червня 1651. р. спершу на гармати, потім козаки пішли на герць. Битва йшла добре, і запорозьке військо було веселе і вдоволене.
Але нараз прийшла несподівана зміна. Татарський хан, що стояв милю далі, запросив гетьмана до себе. Хмельницький поїхав із ґенеральним писарем Виговським і з малим відділом козаків. У козацькім таборі чекали нетерпляче його повороту. Але прийшов вечір, і гетьман не вернувся до табору. Прийшов і ранок другого дня, гетьмана не було, прийшов знову вечір, — таксамо. В козацькім таборі занепокоїлися, й полковник Богун, що за той час був наказним гетьманом, себто заступником Хмельницького, вислав козаків шукати гетьмана. І тоді дізналися страшної річі: хана перекупили поляки, він зрадив козаків, захопив гетьмана й повіз із собою десь у степи, а татарам казав уступати з поля битви за собою!
