на будову, але московський воєвода не слухав — посередині Київа станула московська фортеця. Москалі всіма способами старалися утвердити своє панування на Україні й найбільше дбали за головне місто: вони знали, що за ким буде столиця, за тим піде й цілий край…
Разом із московським військом гетьман вибрався знов на поляків і прийшов удруге підо Львів. Тут йому зайшли дорогу польські посли. Королева прислала гетьмановій жінці дороге намисто й лист, де просила її заступитися за Польщу. Хмельницький просив послів сідати, приняв їх гарно й почав оповідати таку байку:
— В давні часи жив один чоловік, що був дуже багатий, так що всі сусіди завидували йому. У того чоловіка був у хаті вуж, що нікого не кусав, господарі ставили йому молоко, він їв і спокійно повзав собі по хаті. Але раз дали дитині їсти. Вуж прийшов також і почав пити молоко з миски. Нерозумна дитина замахнулася ложкою і вдарила вужа по голові. Розгніваний вуж кинувся й дитину вкусив. На крик прибіг батько зі сокирою, вдарив вужа, але врубав йому тільки кусень хвоста. Хлопець умер від укусу, вуж сховався до ями й уже не виходив до людей. Від того часу господареві велося все гірше й гірше, йому гинула худоба, коні, бджоли, не родило збіжжя, пустів сад. Він терпів довго й накінець пішов за радою до ворожбита. Ворожбит сказав йому:
»Давніше ти жив у згоді з вужем, і він приймав на себе все твоє лихо; тепер він гнівається
