широке з виставними кістьми (вилицями), з рідким заростом, ніс плескатий, очі малі та скісні. Їх оселі були на півострові Криму. Вони не любили хліборобства, не сіяли збіжжя; все їх майно це були великі стада коней та овець. Живилися найбільше мясом і молоком. Улюблений їх напиток був кумис — квасне кобиляче молоко. Татари були добрі вершники й гарно стріляли з луків. Татарський хлопець змалку вчився їздити на коні та стріляти з лука. Нераз не діставав їсти ввесь день і мусів сам добувати собі поживу на ловах. Татари не любили спокійного життя, радо йшли на війну шукати добичі на Україні.
Татарське військо виходило в похід найрадше весною, як українські степи повкривалися травою. Перед військом татари висилали на всі боки шпигунів, щоб дізнатися, де можна знайти найбільшу добич. Татарське військо переправлялося на долішньому Дніпрі, кожний татарин роздягався, до хвоста свойого коня привязував вязку тростини і клав на ній сідло, зброю й одяг, щоб не змок, а сам плив — одною рукою веслував, другою держався кінської гриви. Головні дороги, що ними татари ходили в похід були: Чорний Шлях між Дніпром і Богом, Кучманський — між Богом і Дністром, Покутський або Золотий — між Дністром і Прутом, Муравський — по лівому боці Дніпра.
Татарські відділи або загони йшли балками й ярами, щоб українці їх було не доглянули; вночі не розпалювали вогнів, на всі боки розсилали стежіїв. Як уже були всередині краю, ділилися на три частини. Головний відділ або кіш був у воєнній готовости й ішов на ворога. Битву татари вели та-
