Сторінка:Іван Крип'якевич. Історія козаччини (1934).pdf/81

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жених шанував і все слухав їх поради чи в військових справах, чи в инших.

Москалі були невдоволені з того , що гетьманом став Виговський. Вони боялися його розуму й досвіду й воліли б були, якби гетьманом був Юрась, бо тоді сподівалися скорше запанувати на Україні. Тепер усіма силами вони старалися шкодити Виговському. Московські воєводи підмовляли нарід проти гетьмана. Вони казали, що гетьман не українець, а поляк, що він цурається православної віри, що водиться з панами й хоче завести знову панщину. Казали, що народові стало б гарніше, якби скасувати козацькі порядки й віддати Україну під царську владу. Обіцювали великі достатки й уряди всім тим, що виступатимуть проти старшини й гетьмана та поможуть москалеві запанувати на Україні.

Розумніші люди бачили московську хитрість та злобу і гнали геть від себе царських прислужників. Але серед темного народу знаходилося багато таких, що пішли на московські штучки й почали бунтувати проти гетьмана.

Старшина й чернь.

Найбільше невдоволені були запорожці. У давніші часи Запорожжя було серцем козаччини, на Січі проживали гетьмани, звідтіль ішли накази й доручення на всю Україну.

Але від часу, як Богдан Хмельницький прогнав шляхту з Наддніпрянщини, більша частина козаків осіла по городах і селах у Київщині, Брацлавщині та лівобережній Україні, — їх називали городовими козаками. Ці козаки поділили