Сторінка:Іван Кулик. Одужання (1923).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Насипай вагонетки: тягни!
Ех, весела робота — аж куриться!
Запишіть ще одну перемогу нині
Чоловіка над натурою.

X.
Щербинівка,
24. І. 1923 р.

Зустрів. Цілком несподівано:
У Щербинівці —в третьому розряді.
Заспівало в серцях переливно
Так співзгучно й так радісно.

Щойно прийшла із шахти
(Був мітинг: чудовий настрій);
Світилося в сірих очах
Перемоги незміряне щастя.

Втома... хворість—минуло, не вернеться!
Переродженою прокинулась в ранці,
Після того, як бачила в Штерівці
Будівлю нової електростанції,

Після того, як в Горлівці довідалася,
Що виконав кущ сто відсотків,
Що працюють любовно й відданно
Грачі у підземній сльоті,

Що все глибше творче напруження
Відроджених, радісних мас.
Ми обидва, обидва одужали,
Як одужує рідний Донбас.

І наші серця зажеврілися
Вогнем його коксових ґонт
Й пісні мої, щасно окрилені—
Шахтарським гудкам в унісон.

|}