Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Нащо в печі, на кухні
Гарматні кулі пекти?

Чи ж і так вони не загартовані?
Хіба що для пожежі
Так всі ж бо кулі лягли зовні
Чи по валах земляних теж…

Ну, часом далі там трохи.
Але ж — не досягали хат.
…Тільки один лейтенант
Знав за пороховий льох…

Чітка команда. Послух — як завше.
— По місцях, — нумери, фейерверкер!
— Готуйсь!
 — Є!
 — Вогонь!
 — Є!
І як бевкне,
Метеором ніч перетявши…
Другий… третій гулко торохнув
Не досяг — перекинув — от-от влучить!
Мить напруження неминучого…
Вибух! Пекло! Є! У льох!

 

ФІНАЛ
…Ех, та що вже розмазувать —
Хіба це новина чи вперше?
Душ із двісті вибухом зразу,
Багнетами добили решту…