Жваво йде торгівля сувенірами.
Псалми гугняві тлін могили крають:
— Тіло Джона Брауна зотліло у труні,
А душа пішла у рай…
ЗЛОЧИН ДЖОНА БРАУНА
Джон Браун, старик жилавий,
Міцногрудий, з бородою патлатою,
Вдарив повстанськими лавами
На південних плантаторів.
З Джона Брауна не був філософ
Й не був із нього співець,
Та слів його злотні розсипи
Стільки принадили серць.
Слова були прості й наївні —
Й не можна було їм не вірити:
— Невже бути людям нерівними
Тільки за колір шкіри?
Коли гнобить людина людину, —
Треба зброєю нищити грати!
І селяни ферми покинули
І за ними пішли вмирати.
ІНШІ ЗА ЗЛОТО
Інші боролись за злото,
За життя без турботних годин,
А Браун звик до роботи —
Браун був селянин.
