Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/114

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


 Наварив він цукру, —
 Їв солодке білий:
Білому цукор, чорному праця, —
Ой, таки чорному з білим не зрівняться.

САМБО НА ФАБРИЦІ
Дев'ятифунтовий молот
Вбив Джона Генрі,
Та не вб'є мене він, дитино,
Та не вб'є мене.

Як я житиму ще так довго,
Грудня діждуся —
Я піду додому, кохана,
Я піду додому.

Я піду додому, до краю
Глини рудої —
Там-бо рідний край мій, дитино,
Там-бо рідний край.

Цей старий молот вбив Джона Генрі —
Роздавив, так — роздавив;
Вибив мозок з мого партнера —
З голови, так — з голови.

Цей старий молот всіх вбити ладен —
І мене, так — і мене:
Лоба розкрає, тім'я просадить
Й не моргне, так — не моргне.

Вже не вернуся більше додому —
Ні тоді, так — і ні тепер;