Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/117

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


«Я кохав її вранці.
Кохав і вночі,
Я кохав, так кохав її,
Коли зорі сяяли ярчіш.
Я кохав її весною,
Та минулої ночі на балконі
Найдорожчою була вона мені!»

Що за сенс — м'ячем в опудало,
Та хіба ж не можна лучче?
Негр за пудало хай буде нам:
— Ну, хто перший! Ну, хто влучить!

Раз по пиці! Два по пиці!
Верещиш? Терпи, терпи!
Пика чорна — ще не вицвіла,
Нам не шкода чорних пик.

Сем та Майк, Біль та Джо,
Нумо враз
З вигуками, вереском,
Тріском, писком:
— Джаз-
 банд!

Весело неграм, ух, як весело,
Тут тобі фокстрот, тут тобі й канкан!
Весело неграм, ух, як весело,
Тільки, що живцем
Палить їх часом
Ку-клукс-клан…

Негри люблять грати у джаз-банді.
Неграм вічно б на банджо бриніти,