Ще пісні твоєї не складено,
І складу її — кволий — не я,
Україно заспраглено-жадана,
Робітнича Вкраїно моя!
Ще пісні твоєї не створено —
Гордовитої Пісні Пісень.
Україно моя непоборена!
Крицетворно-осяйна ясень!
Не садками, ставками й тополями
І не подихом розчину піль:
Ти подолано-буйними болями
Втамувала мій спізнений біль…
Ще не все твоє жниво змолочено:
Скільки ж, скільки потрухло від бур,
Скільки ж, скільки стежок твоїх збочено
До махнів, до зелених, петлюр…
Та ні голод, ні посухи-пошесті,
Ані шашіль озвірених зрад
Не здолали твоєї хорошості,
Не сточили червлених принад!
