Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Кров'ю теж не раз полили —
Сталась аж болотом,
Навіть і одгородили
Тим колючим дротом.

Ой не плач в голодній хаті,
Головонько сива,
Бо які ж тепер багаті
Будуть в полі жнива!…

 

IV

Гуцул легко ся вбуває,
Легко му ходити —
Гуцулонька молодая,
Лиш би тя любити.

Верховинська
коломийка

 

Гуцул легко ся вбуває,
Легку одіж носить,
Бо частіше так буває,
Що й голий, і босий.

Топірці ковані мали,
Шапки з пір'ям хвацькі,
А тепер позоставали
Вам киї жебрацькі.

Ой що мали — все згубили,
Поля і отари,
Бо у Чернівцях засіли
Румунські бояри.