Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено



Але вже нам обіцяли
Все назад віддати,
Аби-сьте лиш забажали
Брата мордувати.

Для гуцулів вже минають
Злі часи нарешті,
Бо за них там добре дбають
Десь у Букарешті…

 

V

Тендериця[1] най би ся родила,
Лем до нас би не ходила.

Лемківська
приповідка

Най-но хлібець не вродиться —
Лемко голодує,
Лем було би тендериці —
Діток нагодує.

Але ниньки нема жєта[2]
Ані кукурудзи:
Затягайте собі мете
Та й на паску гудзи.

Ой бо плаче бідачисько
Ревмо з біднов жінков,

  1. Тендериця — на лемківськім діалекті — кукурудза.
  2. Тобто жита.