Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/27

Але вже нам обіцяли
Все назад віддати,
Аби-сьте лиш забажали
Брата мордувати.

Для гуцулів вже минають
Злі часи нарешті,
Бо за них там добре дбають
Десь у Букарешті…

 

V

Тендериця^[1] най би ся родила,
Лем до нас би не ходила.

Лемківська
приповідка

Най-но хлібець не вродиться —
Лемко голодує,
Лем було би тендериці —
Діток нагодує.

Але ниньки нема жєта^[2]
Ані кукурудзи:
Затягайте собі мете
Та й на паску гудзи.

Ой бо плаче бідачисько
Ревмо з біднов жінков,

1. Тендериця — на лемківськім діалекті — кукурудза.
2. Тобто жита.