Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана


Бо забрало польське військо
Шкапу і маржинку[1].

Ой колись від тендериці
Утєкав за море —
Лем тепер вже розживиться,
Рад бим хлібом з кори…

 

VI
Ой ті слізоньки гарячі
Плинуть в синім Дністрі, —
Проїжджали вздовж Бучачі
Легіони бистрі.

У Перемишль заглядали,
Були і в Самборі,
Всім науку добру дали —
Крийся, хлопче, в борі.

Ой блищать в Станіславові
Багнети із криці,
А в славетнім старім Львові
Повнії в'язниці.

Не жалуйте дарма тата,
Голоднії дітки,
Бо у тата добра хата —
Славетні Бригідки[2].

Ой турбуються за нього
Воєводи важні,

  1. Маржинка — корова, худоба.
  2. Тюрма у Львові