І забувся хлоп о тузі, Й м'язи прилучае, І, оновлене, з-під грузів Місто воскресає. Так відродиться й повстане Вся країна гола — Бо напружились в єднанні Меч, і плуг, і молот.
VII. Небезпека Їхав стрілець на війноньку, Прощав свою дівчиноньку.
Стрілецька пісня
Ой роз'ятрила край неба Заграви завіса: Розставатись, дівча, треба… Дай мі, зірко, кріса[1]. Знову суне ворог клятий, Наша сила гине… Не ридай мі, стара мати, Не зітхай, дівчина! Бо ніхто не гонить силом. Сам я піду радо, Бо життя мені не миле Тут — без Радовлади.