Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/37

Як не встоїмо, загинем, —
Хай не плачуть рідні:
Скоро знов у Галичині
Буде влада бідних!

 

VIII. Як Збруч-річку проходили…

Ой та зажурилися стрільці червоні,
Як Збруч-річку переходили.

Стрілецька пісня

Переходили мовчки Збруч,
Міцно зціпивши зуби. До болю.
І мучила
Свідомість поразки незамирена.
Знову край у неволі,
І знову безмірно
Будуть хижі знущатись над бідними…
Знову руїни, та злидні,
І жах
У залишенім краї.
Та одчаю
Не було в їх серцях,
І жевріло
В кожнім вогнище певності, й сили,
 І погрози:
 Знали, невдовзі
Знов на Збруч згадають дорогу
Й остаточну одержать тоді перемогу.
 — В ногу!