Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
ІЗ КНИГИ «ЗЕЛЕНЕ СЕРЦЕ»
(1923)
 
Зелене серце

Чи то в мене були застарілі болі
I старече зневір'я  —  це в мене!
Лишіть! Бо я в комсомолі
І серце моє  —  зелене.

Чи то мене безсоння мучило,
Опускалися руки від втоми!
 —  А послухайте, як гучно
Ми щовечір вертаємо додому!

Сполошують спокій тубільців
Вигуки наші буйні;
 —  Не сичіть. Бо ми, коммольці,
Вашої шани не потребуємо!

А як спиться мені безбуряно,
Без турбот про роки загаяні,
Коли скаже коммолка Шура,
Що «трохи, здається», кохає!

Кордон. Колективне обложення,
Всі тісніш у кощавих лапах…
Та як сміливо коло ми ломимо
В безогляднім юнацькім запалі!