ІЗ КНИГИ «ЗЕЛЕНЕ СЕРЦЕ»
(1923)
Зелене серце
Чи то в мене були застарілі болі
I старече зневір'я — це в мене!
Лишіть! Бо я в комсомолі
І серце моє — зелене.
Чи то мене безсоння мучило,
Опускалися руки від втоми!
— А послухайте, як гучно
Ми щовечір вертаємо додому!
Сполошують спокій тубільців
Вигуки наші буйні;
— Не сичіть. Бо ми, коммольці,
Вашої шани не потребуємо!
А як спиться мені безбуряно,
Без турбот про роки загаяні,
Коли скаже коммолка Шура,
Що «трохи, здається», кохає!
Кордон. Колективне обложення,
Всі тісніш у кощавих лапах…
Та як сміливо коло ми ломимо
В безогляднім юнацькім запалі!
|
