Ця сторінка вичитана
Сумувати — хіба ж це можна!
Хай оті — безпорадні й хворі,
А послухайте, як омолоджено
Мій голос звучить у «моторі»!
Зелене серце. Роз'ярене.
З наливними весняними пуп'янками.
— Майбутнє червоними ватрами
Для нас. І для мене. Бо з вами я.
Кам'янець на Поділлі,
1921
Робітниця Шура
Підписати останній папірець в установі,
Позабути совбаришень і совбурів:
Мої вечори — на фабриці сірниковій,
Моє кохання — білявій робітниці Шурі.
Потинятись під вікнами непривітного дому;
Скоро гудок і друга зміна;
Вибіжить з брами ходою знайомою
І трохи стримано, та привітно зустріне.
Рученята спрацьовані невимовно пестівливо
Обів'ють мою похилу шию:
— Значить, їдеш! Залишаєш Київ? —
І здається розлука такою неможливою…
