Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/50

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Новий рік у тюрмі

Новий рік у тюрмі: не дуже приємно,
Та я тим не дуже й переймаюсь.
Загасили вогні: вже темно.
Але я не роздягаюсь.

Треба дочекатись північної години, —
Звичай того вимагає;
Скоро час той, мабуть, пролине…
Ось — уже в коридорі годинник співає:

Раз… два… три…
— Дванадцять — вже новий на карку,
Дев'ятнадцятий минув —
 вітай нас, Двадцятий!
Ех, шкода — нема чим наповнити чарку,
Щоб у шану твою підняти…

Але мрії райдужним водограєм присли,
І вже думкою я на Вкраїні,
За вікном — Дніпро замість Вісли, —
Мій забутий, мій синій!

Де Варшава? Це ж мій злотоверхий
В небо впився Софіївським собором,
І славетні мури Печерські,
I палац з червоним прапо́ром!

Неба розідране переливними дзвонами,
На вулиці — святошної юрби розливи.
Мальовничі плями — червоні… червоні!
І вільні, переможні співи.