Перейти до вмісту

Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/53

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


А хіба не 'днаково — іскра чи кремінь?
Аби горіло. Доки горітиме.
А бува й таке, що похвалять з чемності;
Еще в нас чемна критика.

Тут, бува, чужак який розсентименталиться:
— Ви поет! І звідки! О, значить, добрий:
Там у вас повітря навіть геніальне,
Там у вас свідомі навіть мікроби!

Дяка за порівняння. В творчому повітрі
З нас, мікробів, зріс СРСР у скарб;
Всіх поем найкраща — ця в чотири літери;
Є в ній, є в ній крихітка і моєї фарби.

Монреаль, Канада,
1925

 

Вінніпег

Вінніпег. Дорогу закінчено.
З розмаху врізалась валка,
Ось вона — канадська Україна:
Нутряна, пшенична, степова.

Вулиці — площі — прерії;
Комашнею трамвай загубивсь.
Хто це — громадяни Радянської Ліберії
Чи кволі чорні раби?