й художню зрілість, як «Мої коломийки» учора ще заледве відомого молодого поета.
Молодий поет… В часи становлення радянської літератури ці слова мали зовсім інший зміст, ніж сьогодні, коли поповнення в поезію приходить головним чином з шкільної лави та університетської аудиторії і коли поняттям «молодий поет» пов'язується уявлення про творчу недосвідченість і життєву незрілість.
За плечима у молодого поета Івана Кулика було життя, типове для складної, повної протиріч революційної епохи, коли у зіткненні грандіозних історичних подій з швидкістю справді блискавичною формувався характер покоління, «революцией мобилизованного и призванного» до боротьби і творчості.
Іван Кулик народився 26 січня 1897 року. Дитинство його минуло між горезвісною Ходинкою, якою ознаменувалася коронація останнього російського царя, і бурхливими подіями 1905 року.
Містечко Шпола на Київщині, де народився майбутній поет, і Умань, куди батьки переїхали, коли йому минуло три роки, були глухими закутками величезної імперії, але й сюди докочувалися відгуки подій, які сколихнули увесь світ…
Безславна російсько-японська війна, Цусіма, падіння Порт-Артура, гапонівщина і Кривава неділя, барикади на Красній Пресні…
Іскри, з яких мало розгорітися полум'я, не могли не западати в серце обдарованого хлопчика, не могли не дати в майбутньому сходів, як не може не прорости зерно, що падає на сприятливий грунт.
Говорячи про поета, звичайно шукають першоджерел його творчості. Про Івана Кулика говориться, що
