Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/62

 Пшеницями колгоспними
 Зриває кожну грань,
 Піснями стоголосими
 Змиває береги!

Пілот, що простяг крило
 назустріч негоді лихій,
Моряк, що вростає руками в штурвал
 на вкрай роздратованім морі, —
Вони не припинять атак
 на заздрісні сили стихій,
Аж доки, підвладні могутній руці,
 здадуться стихії в покорі.
Моряк, що вростає в штурвал,
 пілот, що крило простяг, —
Брехня, що шукають вони небезпек
 і смерті шукають уперто:
Вони атакують смерть
 і борються за життя —
Своє й мільйонів своїх співбійців, —
 А за це не задорого й вмерти.

 Пісні лунають з берега,
 З повітря і з води:
 Щодня нові до шерега
 Всесвітніх перемог.
 У квітах квітнуть фабрики,
 Ростуть міста-сади,
 3 субтропіків до Арктики
 Не схиблює кермо.

Моряк не зречеться хвиль,
 не кине повітря пілот,
Бо їх не безумство хоробрих веде, —
 о ні — то мудрість хоробрих!