Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/78

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


VI
— Мамо, кохана мати! Ой, як хочеться подивитись,
Відпусти мене до хати, де мрець!
— Вже тобі не вернутися до хати, де мрець…

VII
— Встань, мій сину! Встань, мій прекрасний Анталь!
Скільки збіглось найкращих дівчат, скільки краль!
Ось і та, для якої ти вмер, коло дверей твоєї хати:
Ось уже на подвір'ї вона, для якої ти мав умирати!
Встань, мій сину, встань, мій прекрасний Анталь:
Ось вона коло ніг твоїх, встань, щоб сльози їй втерти!

VIII
Я ніколи не бачив прекраснішої смерті!
Ось сміються очі, поцілунків шукають
 уста — і тремтіння в ногах.
1934