Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/87

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


* * *

Біле над землею — сніг;
Біле під землею — сіль;
Зеленявою кригою
Запанцирене звідусіль.

Дивовижний палац зі скла.
Ніби іній довкола, та не зимний.
Так таємниче-лагідно
Зелені іскорки блимають.

Був у Кракові на королівських бастіонах;
Спускався під Вавель — у Смочу яму:
Чув легенду: страшний дракон
Вигриз її зубами.

Яким це здається смішним!
Тут легенда стала побутом,
Тут старий десятник Трохим
Підземного царства володар.

Може, це не поетична й грубо —
Він рудий, з підсліпуватим оком,
Й гострозуба машина врубова
Йому замість дракона-смока.

Але заздріть, казкові королі:
Без меча, незграбними руками
Він дракона дротами оплів
Й змусив гризти пласти солекам'яні.

Гей, бувало, нема штейгерів,
Втекли інженери з білими,