* * *
Біле над землею — сніг;
Біле під землею — сіль;
Зеленявою кригою
Запанцирене звідусіль.
Дивовижний палац зі скла.
Ніби іній довкола, та не зимний.
Так таємниче-лагідно
Зелені іскорки блимають.
Був у Кракові на королівських бастіонах;
Спускався під Вавель — у Смочу яму:
Чув легенду: страшний дракон
Вигриз її зубами.
Яким це здається смішним!
Тут легенда стала побутом,
Тут старий десятник Трохим
Підземного царства володар.
Може, це не поетична й грубо —
Він рудий, з підсліпуватим оком,
Й гострозуба машина врубова
Йому замість дракона-смока.
Але заздріть, казкові королі:
Без меча, незграбними руками
Він дракона дротами оплів
Й змусив гризти пласти солекам'яні.
Гей, бувало, нема штейгерів,
Втекли інженери з білими,
