Промайнули, пройшли корінну
(Сигнал у стовбурі забамкав).
Перейшли повз піч, де гнуться
Саночники під нудною лямкою.
Спинились у новім забої
(Нахилений сланцевий дах).
Залягли у печері обоє,
Стискаючи кайла в руках.
Запорошує очі й бороду,
Та за сонцем не тоскщо нікому:
Тут борня. Непокірну породу —
Обушком, обушком, обушком!
Нумо ще. Не здається, клята!
Ми балдою, щоб клином вгризти,
А не йде — так неси перфоратор —
Пробуравимо зразу шпури.
Продовбаємо, дарма що камінь!
Таки вгризся гартований клин,
І підземні скарби потекли
Чорно-золотими струми.
Насипай вагонетки, тягни.
Ех, весела робота — аж куриться
Запишіть ще одну перемогу нині
Людини над натурою.
Юзівка,
18 січня 1923
