Сторінка:Іван Мулярчик. Жнива доспіли (1917).pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 10 —

кій смерти. Спокій житя є божий, спокій сме­рти є гріховний.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Ой, дивіть ся дїтоньки щоб смерть не розпростерла свій намет над вами і не затїни­ла ваші душі своїм спокоєм....

Так до нас говорить ся з гори.


IV.

В борбі духовнїй я маю велике терпінє, — дуже велике; та радїсьть ще більшу, та радїсьть ще більшу.


V.

Що від тїла, тїлом остаєть ся; що від ду­ха, останеть ся духом.


VI.

Горе тим що в важають себе самих силь­ними і пнуть ся до високостий; бо впадуть они — глїбоко впадуть!

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

Істинно істинно блаженнї ті що впадуть; бо встануть они — встануть до житя вічного!

VII.

Що маєш доброго в собі,
Не величай ся тим;