Сторінка:Іван Мулярчик. Жнива доспіли (1917).pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 12 —


II.

Колись як ляжу в могилу я;
Всї покінчу земнї турботи;
Могила травою поросте,
Між травов, муть квіти зітхати.

Кругом могили може буде
Шуміти якась деревина;
По нїй вітер нераз загуде,
На нїй щебтати ме пташина.

Днем сонце сьвітить ме як й тепер
Ночив місяць і зьвізди тоже;
Вітрець гратись з гомоном дїтвор,
Гуляти ме молодїж гожа.

Пора з поров буде мінятись,
Родитись і вмирати люде;
Все буде плакати й сьміятись,
Та мене вже більше не буде…

———O———


ДВА БРАТИ.

Казка.

І.

Послухайте ви хвилину,
А я казку вам розкажу; —