Сумну, сумну за те щиру
У нїй правдоньку покажу.
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Раз два брати вийшли з дому
Шукати щасьтя по світї;
А були в'ни молоді ще
Як „той каже” в самім цьвітї.
Тай ходили в'ни усюди —
Поміж люди тай лїсами;
Нераз дерли ся по горах
Тай блукали долинами.
Тай ходили в'ни так довго —
Много лиха в'ни зазнали;
Тай видали всякі дива
Однак щасьтя не здибали…
Аж ось 'дного разу йдучи
Дорогою темним лїсом;
Що за диво перед ними?…
З страху аж моргнули вусом:
Щось перед ними блищить ся
Одно жовто, друге біло;
Чи втїкати?… Не годить ся!
Ходїм блище, ходїм сьміло!
Так вони прийшли вже близько,
(І лиш глянув брат на брата)
Перед ними дві купицї, —
Одна сребра, друга злата....
