Сторінка:Іван Мулярчик. Жнива доспіли (1917).pdf/19

— 17 —

Впав до праху й застрашив ся,
Як ізпійманий голубець.

І так довго охкав з болю —
Гірко плакав і молив ся;
„Ох, я дуже помилив ся” —
Переплїтав він з мольбою…

Відтак встав він, лишив усе —
Всї маєтки — сребра, злата,
Й повандрував знов по світї
Відшукати свого брата…

———O———

ЖНИВА ДОСЬПІЛИ.

Жнива досьпіли
А женьцїв мало:
Гей деж ви женьцї —
Що вас спинило?…

 Гляньте на ниви
 Злоте колосє;
 Що від обилля
 А ж вє-ся, гне-ся!…

Ходїть з серпами,
Ходїть на поле;
Враз й засьпіваєм
Весело, мило!…