Сторінка:Іван Мітринґа. Володимир Великий (1942).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

яке міг князь виставити, не мусіло аж так дуже залежати від скількости мешканців держави, в якій володів. Воно залежало від стану каси володаря. Отже коли князь Ігор міг виставити 40 тис. армію, то значить, що він не був убогий князь. А що в ті часи особиста каса князя була рівночасно державною касою, то можемо сміло твердити, що стан державної каси залежав від багатства держави. Гроші до державної каси ішли з особистого майна князя, податків і данин, які князь стягав із населення та з усяких судових і митних оплат. Отже, щоб могти збудувати фльоту з тисячі воєнних човнів, засобити у потрібне воєнне знаряддя, прогодувати армію, треба було таки великих засобів. А такі засоби могла достачити князеві тільки велика й сильна держава, що мала багате населення.

Цей похід Ігоря на візантійське цісарство не був першим воєнним походом молодої української держави X ст. Перед Ігорем вів свої полки на Візантію Олег Віщий. Маємо з тих часів Олегів мировий і торговельний договір з греками, що програли з ним війну. А перед Олегом з темряви віків виринають постаті князів Аскольда й Дира, а там далеко десь у глибині віків постать Бровлина, українського князя не Рюрикового роду. Мабуть походив він із старих українських княжих родів, що правили українськими племенами до приходу династії Рюриковичів.

Як бачимо, то дід Володимира Великого володів уже великою, багатою і сильною державою, якої столицею був Київ, а український народ панівним елементом. Ігор гине в боротьбі із внутрішнім ворогом, зцементовуючи в одну цілість київську державу. По нім керму влади в київській державі бере у свої руки його жінка Ольга. Ольга вкладає всю свою енергію у зміцнення внутрішньої споєности київської держави, воюючи з місцевими племінними сепаратизмами, йдучи слідами свого чоловіка — Ігоря, та наладжуючи адміністрацію у великій державі, що розросталася в імперію. На часи Ольги припадають перші знані нам дипломатичні звязки Києва із заходом Европи, які від того часу стали щораз частіші та всесторонніші доки не осягнули свого вершка за її внука Ярослава Мудрого і праправнука — Володимира Мономаха. Син Ольги Святослав Завойовник звільнив надволжанські простори від панування волзьких болгарів та хозарів, посунув далеко на схід і на північ границі київської держави та почав поширювати їх на півдні, а по всякій імовірності і на заході, що було б