Сторінка:Іван Мітринґа. Володимир Великий (1942).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПЕРШІ РОКИ ВОЛОДІННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
БОРОТЬБА ЗА КИЇВСЬКИЙ ПРЕСТІЛ

Після смерти Святослава Завойовника пройшло сім років, заки Володимир Великий засів на київському престолі. За цих сім років велася безнастанна боротьба між Святославовими синами, що їх Святослав установив ще за свого життя своїми намісниками у найважніших волостях київської держави. Отак, Володимир сидів у Новгороді, Олег у Деревлянах, а Ярополк як найстарший у Києві. Як тільки згинув Святослав, Ярополк зараз же найшов собі причину до війни з Олегом, який і згинув у цій війні. Загарбавши Олегові волості, Ярополк пішов походом на Володимира, що тоді сидів у Новгороді. Володимир не був приготований до цього нападу, тому й утік із Новгороду до Швеції. Тут наймив собі збройні ватаги варягів і при їх помочі вигнав із Новгороду та із своїх волостей посадників і військові залоги Ярополкові та й виповів Ярополкові війну, піславши до нього посла із словами: „Володимир іде на тебе, готуйся до війни”.

В міжчасі Володимир заволодів уже цілою північною частиною київської держави. Зайняв Полоцьк, де знищив місцевий княжий рід, а дочкою останнього полоцького князя Рогволода одружився. Цю подію описав Тарас Шевченко у поемі „Царі”. Шевченко оцінив цей історичний факт неґативно, бо був підо впливом слушного гніву на московських царів. І бажаючи знищити всякий пієтизм і пошану до московського царя, виступав взагалі проти всіх коронованих голов, в тій надії, що тоді і московській коронованій голові дістанеться на горіхи.